АРХИВ

logo

Вы находитесь здесь:портмоне/2010/Номер от 13.07.10/Наше будущее: Бондарь Илья
13.07.2010 05:39

Наше будущее: Бондарь Илья

Автор  Портмоне

Психологи считают, что «беспроблемному» ребенку в жизни бывает очень непросто. И все потому, что взрослые так устроены, что большее внимание уделяют проблемам, нехваткам и недостаткам. Все остальное, якобы, само пробъет себе дорогу.

Бесспорно, что дети — наше будущее. Понятно, что необходимо вырастить и воспитать активных, умных, талантливых детей. Но крайне тяжело мотивировать подростка на тяжелую работу (а учеба — это тяжелый труд), когда вокруг так много привлекательного прямо сейчас.

Мы решили, что надо хотя бы попытаться мотивировать тех, кто уже учится, стремится и чего-то достиг. Поэтому газета «Портмоне» организовала проект «Талантливые дети».

Как говорится, имеем честь представить.

Бондарь Илья, окончил 10 класс гимназии №6. Победитель и призер областных олимпиад по истории и правоведению, участник конкурса работ МАН по истории.

«Я начал участвовать в олимпиадах с 2008 г. Первым достижением была победа в районном туре по ИРК (истории родного края) и всемирной истории. Затем на областном этапе занял 1-е место. 2009 г. был более удачным: 3 победы в районном этапе (всемирная история, ИРК и право). На областной олимпиаде я занял 3-е место по истории, 3-е по ИРК и был 1-м в конкурсе-защите МАН (по правоведению). В текущем году у меня было 3 победы в районных олимпиадах по истории, правоведению, а также ИРК. На областном этапе занял 1-е место по праву, 3-е место по истории.

В 2010 учебном году я принимал участие в конкурсе МАН и защищал работу по теме: «Правовой нигилизм и пути его устранения». Занял 1-е место. Данная тема очень актуальна на сегодняшний день, поскольку украинское право сейчас все еще находится на этапе становления, что не может не повлиять на состояние науки, экономики и других сфер. Даже в 1 статье Конституции указано, что Украина демократическое, социальное и правовое государство. Как может идти речь о правовом государстве, если право не принадлежит к первостепенным ценностям.

В достижении успехов на олимпиадах мне помогли, безусловно, мои учителя, родители, одноклассники и многие другие.

Планы на ближайшее будущее — хорошо отдохнуть».

Публикуем отрывок из научной работы юного правоведа, где он исследует истоки правового нигилизма в украинском обществе. Они очевидны для взрослого образованного человека. И тем не менее «воз и ныне там». Пора бы нам уже прекратить говорить и начать действовать. Если наши дети уже задумываются над причинами происходящего, то недалеко время, когда они вырастут и сами найдут пути выхода из правового и экономического кризиса. Дадут нам урок.

Джерела правового нігілізму

На особистісному рівні правовий нігілізм виступає в двох якостях: як стан настроїв і як спосіб дій, лінія поведінки. Правовий нігілізм — це продукт соціальних відносин, який зумовлений безліччю причин і наслідків. Розглянемо деякі з них.

Джерела правового нігілізму сягають у минуле: 70 років режим не жалів право і завдав йому чимало ударів. Це призвело до зневажливого ставлення до права не тільки представників старшого покоління, а й наступних.

До правового нігілізму призводять порушення прав людини та громадянина, відсутність належних умов для їх реалізації. Визнання та закріплення в законодавстві прав і свобод людини не супроводжується адекватними заходами їх практичного втілення в життя і тим самим породжує в особи «правову зневіру».

Суттєвим і головним джерелом правового нігілізму є кризовий стан українського суспільства. Соціальна напруга, економічні негаразди, конфронтація гілок влади і багато іншого не тільки не сприяють подоланню правового нігілізму, а й постійно відтворюють і помножують його. Зокрема, особливо шкідливі політиканство та цинічний популізм лідерів всіх рангів, змагання позицій і амбіцій, самолюбства й пихатості. Дає про себе знати і владолюбство бюрократії та некомпетентність чиновників. Останнє — хворе місце нашої держави.

Декларативність і відсутність в чинних законах норм прямої дії дає підґрунтя для їх деталізації в інструкціях та інших підзаконних нормативно-правових актах, що видають міністерства і відомства. Часто ними закріплюються положення, які виражають тільки їх відомчі інтереси. Розбіжності між загальнодержавними та відомчими інтересами є ще одним джерелом правового нігілізму.

До джерел правового нігілізму можна віднести і правовий вакуум — стан, коли цілі сфери життєдіяльності суспільства не врегульовані правом, хоча потребують нормативно-правової регламентації. Право як соціальний феномен, регулюючи суспільні відносини, змінюється під впливом змін у суспільстві, проте може відставати від запитів суспільства або ж, навпаки, їх випереджати. Обидва випадки є небажаними, оскільки, в ідеалі, всі потреби суспільства повинні відображатись і врегульовуватись правом своєчасно.

Джерелом правового нігілізму є і низький рівень правової культури громадян. Пересічні українці не знають, що таке право, вони знають лише закон, в якому цінують не правовий зміст, а його владно-державницьку природу. Для них він і донині є забороною, а не правом. Вони не готові користуватися правами, бо не знають про них майже нічого, деякі не знайомі навіть із текстом Конституції, що вже казати про Загальну Декларацію прав людини. Незнання закріплених у законодавстві прав та механізмів їх реалізації призводить до формування в особи негативного ставлення до права, яке не здатне, на її думку, задовольнити інтереси.

З іншого боку, правовий ідеалізм — переоцінка об'єктивних можливостей права, його ролі у вирішенні найскладніших проблем суспільства — теж призводить до розчарування в законах та проявів правового скепсису. У багатьох формується переконання в тому, що достатньо прийняти ряд розумних законів — і всі проблеми суспільства вмить будуть вирішені. Коли ж цього не відбувається, настає недовіра, переконання в тому, що закони нічого не дають.

Еще статьи на тему: