АРХИВ

logo

Вы находитесь здесь:Прочее/Відспіваний благодійник чи захисник позичальників? Частина 3
27.03.2012 23:42

Відспіваний благодійник чи захисник позичальників? Частина 3

Автор 

Про походеньки одного антиколектора, у трьох частинах.

Початок (Частина 1): http://portmone.name/prochee/vidspivanij-blagodijnik-chi-zahisnik-pozichalnikiv-chastina-1.html Частина 2: http://portmone.name/prochee/vidspivanij-blagodijnik-chi-zahisnik-pozichalnikiv-chastina-2.html

Частина 3. Експерти: «Антиколекторство – це суцільне шахрайство». Фіаско в суді

18 березня 2011 року господарський суд м. Києва відмовив в задоволенні позову фізичної особи-підприємця – клієнта ПП «ЮОАК «Ваша Надія» (керівник – Федір Олексюк) до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі – банк «Аваль») про визнання недійсним кредитного договору, за умовами якого 3.06.2008р. кредитор відкриває позичальнику 10-літню відновлювальну (револьверну) кредитну лінію на суму 250 000 доларів США, яка має бути повернута останнім до 2.06.2018р.

Отримавши, мабуть, некваліфіковану пораду від Федора Олексюка, позивач заявив про дві причини виникнення спору, які нібито породжені незаконними діями відповідача: одностороння зміна кредитором відсоткової ставки за користування коштами, а також видача кредиту та вимога сплати процентів за користування ним в іноземній валюті.

Однак в першому випадку заявник послався на норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у редакції, що не була чинною в момент укладання договору.

 В другому ж випадку він наполягав на тому, що відповідач нібито повинен був мати індивідуальну ліцензію для кредитування позичальників в інвалюті. Натомість банк «Аваль», надаючи кредит, керувався генеральною ліцензією НБУ на здійснення валютних операцій, як того і вимагає чинне законодавство.

В судовому засіданні було викрито справжній намір позичальника банку «Аваль» та його горе-захисників. Як застереження від проявів шахрайства варто сприймати висновок служителя Феміди: «Мета звернення позивача з позовом до суду, яка в дійсності полягає не у захисті порушених прав, а в уникненні виконання договору шляхом створення судового процесу, не узгоджується з нормами чинного законодавства».

По суті, суд виніс Олексюку Ф.Ю. новий «вирок» як імітатору правозахисної діяльності, як особі, що діє на шкоду суспільним інтересам, адже умисно, вочевидь, з корисливих мотивів, уводить в оману позичальників щодо можливостей безкарно та з вигодою для себе порушувати умови кредитних договорів.

Думка професіоналів

Своїми враженнями стосовно так званого антиколекторства у вітчизняному виконанні, зокрема Федора Олексюка, я попросив поділитися людей, чия компетентність на ринку фінансових послуг перевірена досвідом. Деякі з них пропоную вашій увазі.

2012031505.cKryvenkoO.Vidspivanii_Blagodiinik.TymonkynB.P1012075 Голова ради Незалежної асоціації банків України, голова правління ПАТ «Укрсоцбанк» Борис Тимонькін:

– Відносини позичальника з антиколектором нагадують мені таку звичайну ситуацію. Скажімо, замовник погодив з виконавцем обсяг та вартість ремонту квартири. Раптом виявляється, що і стелю потрібно вирівнювати, і плінтуси замінювати тощо. Як правило, кошторис зростає у 1,5 – 2 рази. Виходу немає, мусиш платити, і тоді усе нормально. Так само антиколектор спочатку отримує у позичальника, скажімо, 5 тисяч доларів, за представництво його інтересів у спорі з банком. Аж раптом виявляється, що однією судовою інстанцією справа не завершується, і на кожній з них ціна зростає вдвічі. Навіщо, питаю, людині, яка за 25 тисяч доларів, взятих у кредит, придбала автівку, витрачати ще стільки ж на примарні цілі? Звісно, якщо є нормальні резони, можна судитись, але не варто вдаватися до ідіотських приводів на кшталт: «я взяв валютний кредит, а він поза законом». Те саме стосується й спроб ошукати кредитора через поспішну реєстрацію фізичної особи-підприємця та імітацію банкрутства, бо насправді це фінансове шахрайство. Краще домовлятися з банками, шукати компроміси. Це значно дешевше.

– Не намагайтеся ошукати кредитора через поспішну реєстрацію фізичної особи-підприємця та імітацію банкрутства, бо це фінансове шахрайство.

2012031506.cKryvenkoO.Vidspivanii_Blagodiinik.Dubilet.web.P1012094Член ради Незалежної асоціації банків, голова правління АКБ «ПриватБанк» Олександр Дубілет:

– Антиколекторська діяльність – це значною мірою шахрайська схема ділків, які хочуть видурити гроші у клієнтів банків. Існує практика, коли адвокати намагаються відтягнути погашення кредитів. Вони беруть за свої послуги чималі гроші, але я ще не бачив клієнта, якому така співпраця пішла би на користь. Не існує процедури, за якою можна було би через кредитні канікули або через затягування проблеми в судах отримати якісь вигоди. Замість того щоб використовувати ці кошти на погашення кредиту, люди витрачають їх марно, оскільки їхній борг від цього тільки зростає, накручуються штрафи, пені. У підсумку страждає той клієнт, який пішов на поводі антиколекторів. Ми виступаємо за цивілізований підхід з боку колекторів і проти того, щоб вони використовували якісь неправильні методи отримання боргів. Ми намагаємося контролювати цей процес і розуміємо, що навіть несумлінний позичальник – це все одно клієнт банку. З ним треба розмовляти гідно і шанобливо.

– Я ще не бачив клієнта, якому співпраця з антиколектором пішла би на користь.

Фінансовий експерт, екс-голова правління ПАТ «Банк Форум» Ярослав Колесник:  2012031507.cKryvenkoO.Vidspivanii_Blagodiinik.Kolesnik.web.P1012125

– Усі антиколектори – це насправді пошук заробітку на рівному місці, - я б так це назвав. Причому, не думаю, що для позичальника звернення до них можна вважати оптимальним шляхом. Звичайно, якщо є бажання ухилитися від виконання своїх зобов’язань через третю сторону, – тоді ми тут це не обговорюємо ... Але якщо є благі наміри відрегулювати ситуацію з банком, то не потрібно звертатися до антиколекторів, а просто йти і домовлятися з банком.

– Вам відома практика, коли ці так звані правозахисники-антиколектори справді досягали результату?

– Ні. Я думаю, Вам більше відомо зі зворотного боку, коли казали, що це видурювання грошей і затягування процесу. Воно ж як у житті буває: само собою якось розрулиться в ту або іншу сторону. А антиколектор потім скаже: «Ось, я ніби допомагав!». Така філософія.

– Треба думати, що позичальник в результаті все одно зобов’язаний буде повернути кредит, але він витратить час…

– Звичайно.

– І сума його зобов’язань просто збільшиться.

– Звісно. Моє глибоке переконання: треба йти і вирішувати проблему в банку. Я впевнений, що позичальника там почують. Почують! Усі інші схеми тільки більш затратні та ніколи не гарантують ефективного результату.

– Варто домовлятися з банком. Усе інше не гарантує ефективного результату.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охрименко:2012031508.cKryvenkoO.Vidspivanii_Blagodiinik.Ohrimenko.web.P1012177

– У будь-якій критичній ситуації на ринку, в даному випадку на ринку кредитування, завжди появляються шахраї. Антиколектори – це виключно шахраї, які працюють виключно за шахрайськими схемами, дуже спритно використовуючи простий засіб. Вони розуміють, що у позичальників є проблеми і починають з людей гроші витягувати, усе більше, більше і більше, знаючи наперед, що нічого з цього не вийде. Але вони займаються виключно шахрайством. Їхні розмови, заяви – усе це виключно для того, щоб заробити на людях, які дійсно мають проблеми. Але, нажаль, існує пряма залежність: не було б антиколекторів, якби усе було б добре на ринку кредитування. Як тільки ситуація покращиться, зникнуть і вони, як піна, зникнуть.

– Антиколектори працюють виключно за шахрайськими схемами.

Шановні читачі, вашій увазі запропоновані декілька штрихів до портрета Федора Олексюка як:

підприємця, який так догосподарювався у своїх фірмах, що перетворив їх у хронічних боржників перед державою, найманими працівниками та іншими бізнес-структурами, прирік на банкрутство;

антиколектора, який, закликаючи до боротьби з неправомірними діями колекторі, жодного разу не змагався з ними у відкритому судовому процесі, який уперто і досі безкарно дискредитує банківську систему та ринок кредитної кооперації;

правозахисника, який відсутність юридичних знань намагається замінити пустопорожнім популізмом, консультує позичальників кредитних установ так, що лише зменшує їм шанси вирішити проблеми, погіршує кредитні історії;

борця за справедливість, який, маючи кримінальне минуле, продовжує ошукувати споживачів фінансових та інформаційних послуг.

Кожен з вас може побачити у цьому портреті нашого героя щось для себе нове, або доповнити їх новими фарбами та штрихами.

Сподіваюсь, що це журналістське розслідування, результати якого, на мою думку, є суспільно важливими, допоможе вам уникнути небезпечних стосунків з такими «антиколекторами та правозахисниками».

P.S.

На ловця й звір біжить

Федір Олексюк бездоказово назвав це журналістське розслідування замовним, бо, бачте, його «люди, які працюють в Інтернеті», повідомили, що нібито «інформація кидалася з ресурсів банківських і колекторських». Тоді я поставив нашому «герою» декілька ключових запитань: про його конфлікти із законом; про судимість та про ефективність для позичальників так званого антиколекторства у його виконанні.

Ось, як вивертався Федір Олексюк:

– Що стосується мого конфлікту з правоохоронними органами, у мене сьогодні коло хати дєжурить машина. У мене хочуть забрати квартиру, бо я такий само позичальник, як і ви. Сьогодні провіряють діяльність моїх організацій за три останні роки перед антиколекторством. Мені докладують, що міліція прямо-таки тисне, що пишіть на Федора Олексюка інформацію. В 2000-му році мене арештували. Але арештували саме тому, що я написав книжку, яка вийшла в березні, а у вересні у мене почалися проблеми, які були сім років. Хотіли організовану злочинну групу мені приписати. Два рази моя справа була у Верховному суді, і нічим не закінчилось, бо не знайшлося, чим зачепити, щоб дати умовно. Все це скінчилось. Я для того і пішов у правозахист, щоби захистити себе, свою сім’ю і інших. Що стосується клієнтів, помогли чи не помогли, назвіть хоть одну особу, яка втратила майно, звернувшись до нас, і я замовчу. Виграти справи в судах не можна тому, що Вищий спеціалізований суд прийняв рішення, яке перешкоджає цьому.

Така відповідь, мабуть, здатна розчулити кожного, кому не важливо, чи має вона документи, або інші докази на підтвердження своєї об’єктивності. На таких людей і розраховує Федір Олексюк, будуючи собі фіктивний імідж дисидента-правозахисника, який нібито страждає від переслідувань за вільнодумство та від недолугого судочинства.

Однак шила у мішку не приховаєш.

По-перше, твір, через який буцімто Ф.Олексюк зазнав утисків, згадується в матеріалах кримінальної справи № 1-2 2006р. у зовсім іншому контексті: як частина шахрайських дій з кредитними коштами, які 06.05.2000р. були отримані контрольованою ним фірмою «Синтез» в Івано-Франківській обласній дирекції «Укрсоцбанк» для проведення весняно-польових робіт. Суд встановив, що значна частина цих грошей була використана не за цільовим призначенням, у тому числі 12.05.2000р. 10 000 грн. незаконно перераховано підприємству «Стрім ЛТД» (м. Львів) саме на видання книги «Крик душі». Це один із епізодів злочину, за вчинення якого з 4.08. по 6.08.2002 р. (а не у вересні 2000 р., як каже тепер горе-антиколектор) він був затриманий, а 27.12.2006р. засуджений на 5 років позбавлення волі.

По-друге, вирок Федору Олексюку не був скасований, злодій відбув свій строк від дзвінка до дзвінка. Додатковим доказом тому є постанова Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2009р. Цим рішенням, як видається, суто формально Ф.Олексюк був визнаний таким, що виправився і звільнений від покарання, яке він відбував умовно.

По-третє, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 3 грудня 2010 р. на квартиру Миколи Жабки, недобросовісного позичальника кредитної спілки «Альянс Україна» та клієнта Федора Олексюка, звернено стягнення. Таким є фінал невдалих спроб спілчанина за «допомогою» свого представника поширити неправдиву інформацію про нібито скоєння злочину посадовими особами кредитора, аби уникнути цивільної відповідальності за неповернення позичених коштів. Цей приклад розвінчує міф про якісь суцільні імунітетські здібності Ф.Олексюка та його структур щодо заставного майна позичальників, які порушують умови кредитних договорів.

Нарешті, зрозуміла роздратованість Ф.Олексюка рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2011 року, яким фактично було визнано правомірність кредитування банками клієнтів в іноземній валюті. Зрозуміло, за наявності такого вердикту псевдозахиснику значно важче дурити людей перспективою визнання кредитних договорів недійсними.

Олександр Кривенко, фото автора