АРХИВ

logo

Вы находитесь здесь:Земля/Концепція розв'язання проблем, на які спрямований проект Закону України "Про ринок земель".
30.06.2011 06:18

Концепція розв'язання проблем, на які спрямований проект Закону України "Про ринок земель".

Автор  Портмоне
Теги:

Стаття 14 Конституції України визнає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, Основний Закон України, яким закладено головні засади суспільно-правових відносин щодо набуття та реалізації права власності на землю, визначає прямим обов'язком держави захист усіх суб'єктів права власності на землю та забезпечення соціальної спрямованості економічних відносин. І якщо поступовий перехід землі до більш економічно активних власників має забезпечуватися шляхом ринкового саморегулювання, то питання додержання соціальної справедливості під час перерозподілу землі, попередження надмірної концентрації земельних ресурсів або, навпаки, розпорошення земель, утримання цінової стабільності тощо, слід віднести до сфери безпосереднього обов'язку держави.

У зв'язку з відсутністю досконалих інструментів регулювання ринку земель, в Україні тимчасово встановлено мораторій (заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення), що обмежує права власників земельних ділянок, і  закріплений частиною першою статті 90 Земельного кодексу України; "Власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину". Мораторій постійно подовжується навіть не зважаючи на те, що його існування стримує створення цивілізованого земельного ринку та замість вирішення існуючих проблем, призводить до нагромадження нових. У той же час дієвих заходів щодо досягнення мети встановлення мораторію (створення інфраструктури ринку, системи гарантування прав на землю, автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру тощо) у повному обсязі так і не вжито.

Попри те, що основні соціально-економічні ризики щодо запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення пов'язуються із надмірною концентрацією земель, доступом іноземних юридичних і фізичних осіб, фактично законодавче регулювання здійснюється у неадекватний спосіб: замість обмеження прав покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення фактично обмежуються права селян - власників земельних ділянок - щодо розпорядження нерухомим майном, яке перебуває у їх приватній власності.

Таким чином, існує потреба у визначенні механізму реалізації громадянами України - власниками земельних ділянок, що були виділені в натурі (на місцевості) як земельні частки (паї) - конституційного права на розпорядження своєю власністю, створення передумов для регульованого ринкового обороту земель та прав на них, попередження обезземелення селян, залучення інвестицій у сільське господарство, створення нових робочих місць у сільській місцевості, встановлення порядку проведення земельних торгів. Отже, існує нагальна потреба у прийнятті проекту Закону України "Про ринок земель", який би визначав ці дієві механізми.


Оптимальним способом розв'язання проблеми є розроблення та прийняття Закону України "Про ринок земель", у якому повинні бути визначені організаційно-правові засади: 

            реалізації державної політики щодо регулювання ринку земель;

            організації ринку земель, в т.ч. утворення відповідно до європейського досвіду державної спеціалізованої установи з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, що забезпечуватиме формування фонду земель державної власності;

            обігу земель сільськогосподарського призначення (в т.ч.: обмеження щодо граничних площ земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власності однієї особи; порядок продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності);

            продажу земельних ділянок та прав на них на земельних торгах.

 

Прийняття Закону України "Про ринок земель" забезпечить: 

1) захист економічної конкуренції та обмеження монополізму на ринку земель шляхом попередження надмірної концентрації земельних ділянок у власності окремих осіб, перш за все, на ринку земель сільськогосподарського призначення;

2) запровадження порядку проведення земельних торгів;

3) включення земель сільськогосподарського призначення у ринковий економічний оборот;

4) запровадження регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення ринковими (економічними) методами;

5) попередження подальшого "розпорошення" земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

6) запровадження кредитування (іпотеки) під заставу речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення;

7) попередження спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

 

Фінансовою основою для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міської та районної рад) мають стати доходи від передачі у оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності, при чому орендар таких ділянок буде платником земельного податку, забезпечуючи сплату відповідних податкових зобов'язань до місцевих бюджетів.

З урахуванням того, що зараз в Україні налічується 1,4 млн. га невитребуваних паїв, близько 2,6 млн. га земель запасу (рілля) та 1,8 млн. га сільськогосподарських земель є відумерлою спадщиною, при середній нормативній грошовій оцінці 1га ріллі 11,949 тис. грн., до державного бюджету України від передачі цих земель в оренду може бути залучено (при річній орендній ставці 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки) 2,1 млрд. грн. на рік, або, у разі передачі у заставу, при заставній ставці у 70% від нормативної грошової оцінки земель, може бути отримано 48,5 млрд. грн. кредитних ресурсів.

 

Головне управління Держкомзему

у Запорізькій області

Еще статьи на тему: