Тож ми попросили відповісти на питання голову Громадської ради з питань ядерної та радіаційної безпеки Сергія Денісенка.
– У актах перевірки Держатомрегулювання та листах до РНБО йдеться про заборону енергоблоку №5 працювати на повній потужності, але на половину тощо можна? Те саме з блоком №6 з січня? Що може статися у випадку недотримання рекомендацій?
– Атомні блоки працюють або на повну, або ніяк (є можливість зменшення потужності, та це не впливає на вимоги до технічного стану й безпеки). По блоку №5 – здійснюється плановий ремонт, а регулятор (Держатомрегулювання) зафіксував недоліки. Обіцяє видати дозвіл на початок роботи лише за умови усунення цих недоліків, але можуть змусити "підмахнути" й так, оскільки "державі потрібна дешева електрика". Тому ми й пишемо ці листи, бо корупція чи політична доцільність може переважити міркування безпеки.
Блок № 6, навпаки, має ставати на ремонт, і тут схожі міркування (можуть вимагати дозволу працювати далі).
Існує систематичне недовиконання обов’язкових заходів з підвищення безпеки. Проте порушення зазвичай не критичні. Ми вже не раз вимагали від Держатомрегулювання не давати дозвіл на продовження терміну експлуатації до повного виконання усього передбаченого плану, та поки що "доцільність" перемагала. Подивимось, як буде зараз.
– Скільки років ще може пропрацювати Запорізька АЕС у кращому разі та в гіршому разі? Від чого це залежить?
– Атомники кажуть про 20-30 років "без проблем" (продовження експлуатації кожні 10 років). Тобто вони на те націлені.
– Які найстаріші АЕС у світі подібного зразка?
– Найстарішим у світі станціям у США, Франції по 50 років. ЗАЕС почали будувати у 1981 році, ввели в експлуатацію в 1984 році. Рахуйте.
– Чи великий ризик аварії на ЗАЕС на сьогодні через виявлені недоліки ремонту та в перспективі 10-20 років через застарілість і зношеність обладнання?
– Технологічні ризики не великі, насправді. Усе постійно покращується: безпека, нагляд, резервні системи тощо.
Я би більше очікував проблем від людського фактору. Корупція може призвести до закупівель неякісних матеріалів або до розкрадань (як уже було); фінансове виснаження (воно зараз активно ведеться) призводить до недофінансування заходів безпеки; можуть бути і диверсії. Навряд чи йдеться про "чорнобильські" масштаби, швидше це можуть бути часті невеликі проблеми (можливо, з локальним забрудненням) і зупинка.
– Які екологічні наслідки має робота ЗАЕС? Скільки ядерних відходів утворюється за рік роботи?
– Екологічні наслідки – переважно це вплив на водні ресурси та "ядерна спадщина" (відпрацьоване паливо - геморой для майбутніх поколінь). Відходи зберігає "Енергоатом", на ЗАЕС побудовано власне сховище. Площі там невеликі. Але щодо конкретно Енергодара, я би сказав, що ТЕС там значно шкідливіша, навіть у плані радіоактивного забруднення.
– Чи обміління Дніпра та Каховського водосховища відповідно несе ризики для роботи станції?
– Гарне питання, воно потребує розгляду, якого атомники по можливості уникають.
Я не можу надати фахову думку з цього приводу. Логічно думати, що швидше навпаки, несе ризики для водної системи, бо станція нагріває воду десь на 10 градусів і потребує завжди певної кількості води. Отже, при обмілінні вплив такого нагріву буде більшим.
– Чиїм коштом іде зберігання відходів? Чи платять за це споживачі? Чи в ціні на електроенергію, вироблену АЕС, справді не враховується складова на подальше зберігання відходів і закриття станції?
– Враховується, за зберігання відходів платять споживачі у складі тарифу. Проте велике питання - спосіб накопичення та використання. Наприклад, на закриття це постійні відрахування на спеціальний казначейський рахунок. Ідуть роки, інфляція з’їдає вартість відрахувань, гроші використовуються на інші витрати тощо. Це одне з болючих питань, якими ми зараз переймаємося. По відходах – Енергоатом сам розбирається, та я не знаю, хто сплачує, наприклад, ті $200 млн./рік за вивезення відпрацьованого палива до Росії.
– Яка вартість закриття одного реактора приблизно? Як це має робитися, які етапи? Чи є в Україні релевантний досвід?
– Досвід такий є на ЧАЕС. Наявних у Фонді грошей не вистачить, і це проблема, що швидко зростає. Казали про вартість "закриття" ≈$1В. (Для порівняння, у Фонді за понад 20 років накопичено лише біля 5 млрд. грн. Описаний досвід закриття енергоблоків у Німеччині за 3 млрд євро - Ред.) Але їх можуть і просто заглушити й залишити у спадок онукам.
– Який максимальний термін лишився до закриття енергоблоку №1 ЗАЕС? До його роботи комісія не мала претензій, хоч він найстаріший, чи просто його не перевіряла?
– Усе перевіряється, та громадськості важко впевнитися, наскільки результати перевірки надійні. Дуже специфічна й технічно навантажена сфера, до того ж настільки вузька, що знайти справді незалежного якісного фахівця нереально.
– Чому про закриття АЕС (та й про ситуацію з теперішніми ризиками у листах до РНБО) говорять переважно громадські організації та експерти, але не спеціалісти? У разі приватизації чи перетворення на акціонерне товариство, чи зростуть ризики атомної енергетики, ваша думка, і чому?
– Про фахівців я говорив. Мало і громадськості, що згодна займатися таким складним питанням. Ми взагалі пару років тому тільки привернули, нарешті, увагу до питання виведення з експлуатації. На слуханнях моя позиція, наприклад, така: коли ставиться питання продовження терміну експлуатації, має бути альтернатива (виведення). А доки її немає, це профанація, "гра в одні ворота". Тому зараз треба концентрувати зусилля на проєктуванні виведення з експлуатації (без проєкту неможливо навіть розглянути відповідне рішення). А також варто контролювати відповідний Фонд.
Перша "хвиля" продовжень пройшла фактично без громадського супротиву; наступну атомники швидше за все теж виграють, але не так просто; а років за 15-20 уже буде переважати думка про закриття (за умови тиску та пояснення, звісно). Приватизацію в нашій країні вважаю реальною загрозою, бо викачають усе можливе та скинуть усі наслідки на державу.